Шкода вербального насильства для дитини

Уявіть себе дитиною, якій погрожують або на яку кричать через незначну помилку. Що б ви відчували в такій ситуації? Сором? Приниження? Страх припуститися помилки ще раз і бути за це покараним? Можливо, ви б відчували, що вас не люблять?

Вербальне насильство, або усні образи, – одна з найпоширеніших форм насильства над дітьми. І батьки часто ігнорують це, видаючи вербальне насильство за «дисциплінування» або «суворі прояви любові». Розгляньмо наслідки, до яких може призвести вербальне насильство в короткостроковій і довгостроковій перспективі.

Короткостроковий ефект вербального насильства над дітьми

Шкода, спричинена вербальним насильством, не помітна зовні, але чинить значний вплив на психіку людини. Дітям буває складно подолати ці наслідки. Які ж короткострокові ефекти вербального насильства?

1. Звичайна або хронічна депресія

Якщо ви кричите на дитину або ображаєте її, це може призвести до таких негативних наслідків:

  • у дитини може розвинутися комплекс неповноцінності, вона може стати замкнутою;
  • такий стан здатен перейти в хронічну форму, якщо вербальне насильство трапляється часто й упродовж тривалого часу.

2. Погіршення фізичного й розумового розвитку

Коли в дитини послаблюється впевненість у собі, то погіршуються її розумові і фізичні показники:

  • якщо батьки говорять дитині: «Я знаю: ти переможеш у змаганні», це допомагає їй бути впевненою незалежно від результату змагань;
  • і навпаки, якщо батьки говорять дитині: «Маєш погану витривалість», та нервуватиме через те, що їй пророкують поганий результат. За таких умов не виключена висока ймовірність того, що дитина програє, підтверджуючи передбачення батьків.

3. Формування комплексу неповноцінності

Коли на дитину постійно кричать, вона починає вірити, що з нею щось не так:

  • у неї формується комплекс неповноцінності, вона відчуває, що її однолітки перевершують її в усьому;
  • коли вона починає відчувати, що вона в чомусь гірша за однолітків, це змушує її саму вдаватися до насильства.

Довгостроковий ефект вербального насильства

Діти, які тривалий час схильні до вербального насильства, страждають від хронічних фізичних і психічних розладів. Розгляньмо найпоширеніші з них.

1. Проблеми зі здоров’ям

Депресія призводить до «ланцюга заміщень», при якому дитина стає схильною до переїдання або, навпаки, втрачає апетит. Це впливає на ріст і розвиток її організму: кісток, м’язів та життєво важливих органів. Таким чином, із часом дитина стає дедалі слабшою.

2. Невпевненість у собі

Самооцінка та впевненість у собі мають важливе значення для вдалої кар’єри та успішного особистого життя. Низька самооцінка та невпевненість у собі можуть призвести до розчарування й депресії.

3. Почуття безнадійності

У дітей, які часто піддаються словесним образам, не формується позитивний погляд на життя. Вони не впевнені в собі, що може викликати в них проблеми в майбутньому.

4. Схильність до залежностей

Наявність життєвих цілей часто утримує нас від вживання алкоголю й наркотиків. Простіше кажучи, голодна людина шукатиме їжу, а та, котра відчуває депресію, – речовини, що викликають звикання й утримують її подалі від реальності.

5. Асоціальна поведінка

Очевидно, найгіршим наслідком вербального насильства є те, що діти, які його зазнали, виростають психічно травмованими дорослими. Дослідження показали, що багато злочинців у дитинстві піддавалися вербальному насильству, і в них простежується тісний зв’язок між дитячою психічною травмою та схильністю до злочинів.

Емоційне й вербальне насильство

Іноді словесні образи також можуть бути проявами емоційного насильства. Часто емоційне насильство проявляється в жорстокому поводженні або нехтуванні дитиною. Емоційне насильство можуть виявляти батьки або близькі. Емоційне насильство серйозно шкодить когнітивному, емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини. Іноді батьки виявляють емоційне насильство, навіть усвідомлюючи наслідки своєї поведінки. Однак здебільшого вони не усвідомлюють загрози для дитини унаслідок своїх дій.

Розгляньмо деякі дії батьків – прояви емоційного насильства:

1. Ігнорування дитини

  • можливо, ви проводите недостатньо часу з дитиною, і тому вона почувається самотньою;
  • ви фізично перебуваєте поруч із дитиною, але при цьому не звертаєте на неї жодної уваги. Від цього вона теж може відчувати самотність;
  • дитина може думати, що ви її ігноруєте, якщо уникаєте зорового контакту з нею під час розмови або не звертаєтеся до неї по імені.

2. Ігнорування потреб дитини

  • ігнорування потреб дитини може виявлятися в простих діях, наприклад, висміюванні її в присутності інших людей. Для вас це дрібниця, але для дитини може мати серйозні довгострокові наслідки;
  • ви можете ігнорувати фізичні потреби дитини, відмовляючись обіймати й торкатися її. Крім того, ви можете ігнорувати її основні потреби й бажання.

3. Ізоляція дитини

  • ізоляція дитини означає, що батьки регулярно забороняють їй спілкуватися з друзями й однолітками. Також сюди належать ситуації, коли дитині не дозволяють спілкуватися з кимось із членів сім’ї або родичами;
  • ізоляція дитини також включає випадки, коли їй обмежують свободу пересування як різновид покарання (наприклад, забороняють гуляти на вулиці або виходити зі своєї кімнати). Багато батьків карають дітей, обмежуючи їх пересування, проте, якщо це відбувається занадто часто, то переростає в емоційне насильство.

4. Експлуатація дитини

  • батьки можуть проявляти емоційне насильство над дитиною й маніпулювати нею, коли спонукають її брати участь в аморальних або протизаконних діях;
  • у деяких випадках дитину можуть спонукати до таких дій сторонні люди без відома батьків;
  • експлуатація дитини може включати випадки маніпуляції з боку батьків, що призводять до асоціальної поведінки дитини. Батьки можуть змушувати дитину брехати, красти тощо.

5. Словесні образи й вербальне насильство

  • словесні образи також можуть чинити сильний і тривалий вплив на психіку дитини;
  • вербальне насильство включає глузування, спроби присоромити дитину, приниження тощо. Також сюди належать ситуації, коли дитині хтось погрожує.

6. Залякування дитини

  • батьки або близькі родичі можуть залякувати дитину, щоб змусити її підкоритися. Це одна із форм емоційного насильства;
  • батьки можуть різними способами залякувати дитину. Це може бути дія, яка ставить дитину в незручне або небезпечне становище. У неї можуть забрати улюблену іграшку, забороняти контактувати з домашнім улюбленцем або навіть рідним братом, поки вона не підкориться;
  • дитина може відчувати страх, коли батьки ставлять перед нею нереальні очікування. Дитина побоюється покарання, оскільки, на її думку, не відповідає цим очікуванням.

Факти про емоційне насильство над дітьми

Ось декілька вражаючих фактів про емоційне насильство над дітьми:

  • майже 90 % дитячих смертей трапляється в результаті підбурювання з боку батьків або близьких родичів;
  • діти, які зазнали емоційного насильства, мають на 25 % вищий порівняно з однолітками ризик розвитку фізичних і психічних розладів;
  • відносно дітей, які страждають від емоційного насильства, зберігається ризик ранньої вагітності, правопорушень, розвитку наркотичної залежності тощо.

Як запобігти емоційному насильству

Зрозуміло, усі батьки люблять своїх дітей. Однак вони можуть проявляти емоційне насильство у ставленні до них, зокрема через необізнаність. Навіть ідеальні батьки іноді кричать на своїх дітей або ігнорують їх. Коли такі випадки трапляються один раз, вони не спричиняють серйозних наслідків. Але якщо вони регулярні, то переростають в емоційне насильство над дитиною.

Хоча від емоційного насильства не застрахована будь-яка сім’я, є деякі ситуації, які можуть спровокувати його:

  • батькам, які відчувають фінансові проблеми, важко забезпечити навчання дитини. У такій сім’ї дитина може стикатися з емоційним насильством;
  • батьки в неповних сім’ях можуть почуватися занадто обтяженими турботами про дитину й відповідальністю за неї. Вони можуть говорити про те, що розчаровані дитиною, тим самим ображаючи її;
  • у випадку розлучення батьків дитина також має високий ризик зазнати емоційного насильства. Батьки можуть бути дуже зайняті процесом розлучення й ігнорувати емоційні потреби дитини.

Тому якщо ви турбуєтеся про добробут своєї дитини, прагнете, аби вона виросла гарною людиною, постарайтеся не вдаватися до словесних образ на її адресу. Також навчіть її протистояти образам. Регулярно говоріть дитині, що ви її любите й цінуєте. Будьте позитивними з нею, і в разі тих чи інших непорозумінь залишайтеся на її стороні.

Джерело інформації: https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/7326/